МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 26.07.2010 г. N 2650/0/10-10/13

На виконання доручення Прем'єр-міністра України Н. Азарова від 15.07.2010 г. N 43065/1/1-10 Міністерство праці й соціальної політики України розглянуло в межах компетенції звернення <...> щодо неузгодженості в чинному законодавстві норм, що стосуються працюючих жінок, які мають дітей, і повідомляє.

Частиною третьої статті 184 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено, що звільнення вагітних жінок і жінок, що мають дітей у віці до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини у віці до чотирнадцяти років або дитини інваліда з ініціативи власника або уповноваженого їм органа не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

Тобто у випадку надання працівницею, яка у встановленому порядку була попереджена про наступне звільнення (пункт перший частина перша статті 40 КЗпП України), висновку з медичної установи про необхідність у домашньому догляді за дитиною до досягнення їм шестирічного віку роботодавець не може звільнити таку жінку відповідно до статті 184 КЗпП України.

У відповідності зі статтею 19 Закону України " Про відпустки" жінці, що працює та має двох або більш дітей у віці до 15 років або дитину інваліда, або яка всиновила дитину, одинокій матері, батькові, що виховує дитину без матері (у тому числі й у випадку тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, що взяла дитину під опіку, або одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без врахування святкових і неробочих днів (стаття 73 КЗпП України).

При наявності декількох підстав для надання даної відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

Що стосується надання соціальної додаткової відпустки одиноким матерям, то визначення "одинока мати" наведено в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.92 г. № 9 " Про практику розгляду судами трудових спорів" і пункті 5 частини тринадцятої статті 10 Закону України "Про відпустки".

Так, згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України одинокою матір'ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблена у встановленому порядку за вказівкою матері; удову; іншу жінку, що виховує й утримує дитину самостійно.

Оскільки пункт 5 частини тринадцятої статті 10 Закону України " Про відпустки" визначає одиноку матір, як таку, що виховує дитину без батька, факт утримування (аліменти) для надання відпустки значення не має.

Отже, право на додаткову відпустку мають наступні одинокі матері: жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблена у встановленому порядку за вказівкою матері; вдова; жінка, що виховує дитину без батька (у тому числі й розлучена жінка, що виховує дитину без батька).

Якщо жінка дійсно є одинокою матір'ю, тобто не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблена у встановленому порядку за її вказівкою, або вдовою, то вона має право на вищевказану відпустку.

Проблема виникає з наданням такої відпустки розведеній жінці, жінці, що виховує дитину без батька, у тому числі й жінці, яка народила дитину, не перебуваючи в зареєстрованому шлюбі, і при цьому батько визнав дитину, і жінці, яка вийшла заміж, але її дитина новим чоловіком не всиновлений, оскільки батько в дитини є й у багатьох випадках спілкується з ним і бере участь у вихованні.

Більше того, стаття 157 Сімейного кодексу України визначає, що питання виховання дитини вирішується родителями спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язано брати участь у його вихованні й має право на особисте спілкування з ним.

Статтею 158 Сімейного кодексу передбачене, що за заявою матері, батька дитини орган опіки й піклування визначає способи участі у вихованні дитини й спілкуванні з ним того з батьків, хто проживає окремо від нього.

У випадку відхилення батька від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини мати має право звернутися в суд з позовом про позбавлення його батьківських прав.

Чинне законодавство не містить конкретного переліку документів, які слід пред'явити жінці, що виховує дитину без батька, для одержання додаткової соціальної відпустки.

Тому для підтвердження права на зазначену відпустку в цьому випадку роботодавцеві повинен бути пред'явлений будь-який офіційно складений, оформлений і засвідчений у встановленому порядку документ, у якім з достатньою вірогідністю підтверджується відсутність участі батька у вихованні дитини.

Зокрема, такими документами, наприклад, можуть бути: рішення суду про позбавлення відповідача батьківських прав; ухвала суду або постанова слідчого про розшук відповідача в справі за позовом про стягнення аліментів; акт складений соціально-побутовий комісією, створеною первинною профспілковою організацією або будь-якою іншою комісією, створеної на підприємстві, в установі, організації, або акт дослідження комітетом самоорганізації населення, у якім зі слів сусідів (при наявності їх підписів в акті) підтверджується факт відсутності участі батька у вихованні дитини; довідка зі школи про те, що батько не бере участь у вихованні дитини (не спілкується із вчителями, не забирає дитину додому, не бере участь у батьківських зборах) і т.п.

У той же час слід зазначити, що інші види відпусток, установлені для окремих категорій працівників, також надаються на підставі відповідних документів, зокрема для одержання щорічної основної відпустки працівником інвалідом (I, II або III групи) він повинен представити роботодавцеві документ, що підтверджує встановлену йому групу інвалідності; додаткової відпустки особам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 і 2 категорій, - посвідчення ліквідатора; відпустки без збереження заробітної плати ветеранам праці, пенсіонерам по віку, інвалідам і т.п., соціальної відпустки жінці, що виховує дитину інваліда або, що всиновила дитину, особі, що взяла дитину під опіку, - документ, що підтверджує відповідний факт.

По нормі статті 2 Закону України " Про відпустки" право на відпустки забезпечується гарантованим наданням відпустки певної тривалості зі збереженням на його період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених даним Законом.

У відповідності зі статтею 18 Закону України " Про відпустки" після закінчення відпустки по вагітності та пологах за бажанням жінки їй надається відпустка по догляду за дитиною до досягнення їм трирічного віку.

На період знаходження робітниці у відпустці по догляду за дитиною до досягнення їм трирічного віку ( у тому числі до досягнення дитиною шестирічного віку) роботодавець має право прийняти іншого працівника для заміщення тимчасово не зайнятому посади до фактичного виходу на роботу жінки, що перебуває у відпустці.

Отже, посада робітниці, якої надана відпустка по догляду за дитиною до досягнення їм трирічного віку, не є вакантною посадою, оскільки на період такої відпустки за робітницею зберігається робоче місце (посада). Тому у звіті про наявність вакантних посад на підприємстві, який представляється в центр зайнятості, дана посада не вказується.

З обліком вищевказаного підняті питання врегульовані чинним законодавством і не вимагають додаткового врегулювання.

Перший заступник Міністра

Л. Дроздова