МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 02.09.2016 р. N 323/06/186-16

<...> Відповідно до ч. 5 ст. 241 1 Кодексу законів про працю України, коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк. Якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день.

Іншого чинним законодавством не передбачено.

Стосовно визначення днів виникнення чи припинення трудових прав і обов'язків слід зазначити, що днем виникнення трудових прав і обов'язків вважається день, визначений у наказі (розпорядженні) власника або уповноваженого ним органу при прийнятті працівника на роботу.

В той же час днем припинення трудових прав і обов'язків буде день, визначений з урахуванням конкретних обставин справи.

Так, наприклад, зі змісту ухвали суду, зазначеної у листі, вбачається, що суд прийняв відповідне рішення у зв'язку з тим, що роботодавець звільнив працівника у зв'язку зі скороченням його посади раніше двомісячного строку попередження про наступне вивільнення, що є порушенням законодавства про працю. <...>

 

Директор
юридичного департаменту

О. Туліна


ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

УХВАЛА

від 25 грудня 2013 року

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого - Луспеника Д. Д., суддів - Гулька Б. І., Закропивного О. В., Лесько А. О., Хопти С. Ф., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до комунального підприємства Київської обласної ради "Яготинське бюро технічної інвентаризації", третя особа - ОСОБА_4, про зміну дати звільнення, зобов'язання видати дублікат трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Яготинського районного суду Київської області від 18 травня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 14 жовтня 2013 року, встановила:

У січні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що з 1 жовтня 2008 року він працював на посаді реєстратора в комунальному підприємстві Київської обласної ради "Яготинське бюро технічної інвентаризації" (далі - КП Київської обласної ради "Яготинське БТІ"). 1 листопада 2012 року він отримав попередження від відповідача про скорочення посади реєстратора. Проведення розрахунку та видача всіх належних йому документів мало відбутися 31 грудня 2012 року, однак прибути в цей день до відповідача він не міг, так як згідно графіку роботи цей день був вихідним, а наступний робочий день припадав на 3 січня 2013 року. Зазначав, що 3 січня 2013 року він прибув до відповідача для оформлення всіх необхідних документів при звільненні, однак трудову книжку йому не видали. Отримувати трудову книжку по пошті він відмовився, про що написав відповідну заяву, але, незважаючи на це, відповідач надіслав його трудову книжку по пошті, яка була отримана невідомою особою. Вважав, що трудова книжка втрачена з вини відповідача, а звільнення його з роботи було проведено 31 грудня 2012 року з метою зменшення належних йому до виплати сум заробітної плати. У зв'язку з цим позивач, уточнивши позовні вимоги, просив суд зобов'язати відповідача видати йому дублікат трудової книжки; змінити дату його звільнення з 31 грудня 2012 року на день видачі дублікату трудової книжки; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 3 січня 2013 року по 18 травня 2013 року в сумі 70521 грн. 44 коп.; недонараховану вихідну допомогу в сумі 39962 грн. 60 коп. та компенсацію за 8 днів невикористаної відпустки в сумі 358 грн. 79 коп.

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 18 травня 2013 року, з урахуванням виправленої описки згідно з ухвалою суду від 29 травня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 14 жовтня 2013 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково. Зобов'язано КП Київської обласної ради "Яготинське БТІ" змінити дату звільнення ОСОБА_3 з посади реєстратора КП Київської обласної ради "Яготинське БТІ" за п. 1 ст. 40 КЗпП України із 31 грудня 2012 року на 2 січня 2013 року. Стягнуто із КП Київської обласної ради "Яготинське БТІ" на користь ОСОБА_3 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 2 січня по 8 січня 2013 року в розмірі 3012 грн. недораховану вихідну допомогу при звільненні в розмірі 8331 грн. 68 коп. та недораховану компенсацію за 8 днів невикористаної відпустки в розмірі 358 грн. 79 коп., а всього 11702 грн. 47 коп. У задоволенні позовних вимог в частині видачі дублікату трудової книжки відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов у повному обсязі.

Касаційна скарга не містить доводів щодо скасування судових рішень щодо стягнення вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку, тому в силу ч. 1 ст. 335 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судом установлено, що ОСОБА_3 з 1 жовтня 2008 року працював на посаді реєстратора у КП Київської обласної ради "Яготинське БТІ".

Наказом від 1 листопада 2012 року N 62-к проведено скорочення посад реєстратора з 1 січня 2013 року, про що ОСОБА_3 було повідомлено письмово.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28 листопада 2011 року N 1210-р "Про перенесення робочих днів у 2012 році" понеділок 31 грудня 2012 року оголошувався вихідним днем, з відпрацюванням в суботу 29 грудня.

Наказом директора КП Київської обласної ради "Яготинське БТІ" від 29 грудня 2012 року N 86 31 січня 2012 року оголошено скороченим робочим днем для наступних працівників: директора - ОСОБА_4 головного інженера - ОСОБА_5, головного бухгалтера - ОСОБА_6 та голови ради трудового колективу - ОСОБА_7 Даним наказом повідомлено ОСОБА_3 про необхідність прибути на підприємство 31 грудня 2012 року для проведення процедури скорочення, проведення повного розрахунку та отримання документів при звільненні, про що направлено йому відповідного листа про необхідність прибути 31 грудня 2012 року на 10 годину до КП Київської обласної ради "Яготинське БТІ".

Отже, для решти працівників КП Київської обласної ради "Яготинське БТІ", у тому числі ОСОБА_3, 31 грудня 2012 року був вихідним днем.

Згідно з табелем обліку робочого часу КП Київської обласної ради "Яготинське БТІ" першим робочим днем у 2013 році було 2 січня 2013 року.

Задовольняючи позов в частині зміни дати звільнення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, керувався тим, що 1 листопада 2012 року позивача було повідомлено про звільнення з роботи у зв'язку із скороченням посади реєстратора, відтак, строк попередження про вивільнення працівника, передбачений ч. 1 ст. 49 2 КЗпП України, припадав на 1 січня 2013 року, який був вихідним днем, тому згідно з ч. 5 ст. 241 1 КЗпП України днем закінчення строку слід вважати 2 січня 2013 року як найближчий робочий день.

Зазначені висновки судів є правильними, зроблені на підставі дослідження та оцінки наданих сторонами доказів (ст. 212 ЦПК України) та відповідають положенням КЗпП України.

Оскільки згідно зі ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, в цій частині судові рішення є правильними та підстав для їх скасування немає.

У зв'язку з наведеним в цій частині в задоволенні касаційної скарги ОСОБА_3 слід відмовити.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3 в частині зобов'язання КП Київської обласної ради "Яготинське БТІ" видати дублікат трудової книжки, суд першої інстанції, виходив з того, що поштове відправлення із трудовою книжкою було отримано 8 січня 2013 року сином позивача - ОСОБА_8; крім того, позивач не надав відомості щодо попередніх місць роботи, що позбавляє відповідача можливості видати йому дублікат трудової книжки.

Апеляційний суд з таким висновком суду першої інстанції погодився, зазначивши, що позивачем не надано доказів того, що трудова книжка була втрачена відповідачем.

Проте погодитись з таким висновком апеляційного суду не можна.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду в наведеній вище частині не відповідає.

Згідно зі ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення.

Зазначених вимог закону відповідач не виконав і належним чином оформлену трудову книжку позивачу не видав.

Оскільки згідно зі ст. ст. 47, 48 ЦПК України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені ст. 116 цього Кодексу, що також передбачено п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року N 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за N 110.

Згідно з п. 4.2 вказаної Інструкції, якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

ОСОБА_3 написав відповідачу заяву, у якій відмовився від отримання трудової книжки шляхом її пересилання поштою.

Відтак, висновок суду про те, що відсутня вина роботодавця у затримці видачі звільненому ОСОБА_3 трудової книжки не відповідає вимогам закону.

Також судом не взято до уваги, що у трудових спорах обов'язок довести відсутність своєї вини покладається на роботодавця, а не на працівника.

Ухвалюючи рішення, апеляційний суд не врахував вимоги ч. 4 ст. 60, ст. ст. 57, 212 ЦПК України про те, що рішення суду не може грунтуватись на припущеннях, а всі докази оцінюються у сукупності і жоден з них не має для суду наперед встановленого значення. При цьому, відхиляючи одні докази і беручи за основу інші, суд має дати оцінку підстав для цього, що апеляційним судом зроблено не було. При цьому безпосередніх, прямих і безспірних доказів того, що трудова книжка була отримана сином позивача судом не здобуто.

У порушення вимог ст. ст. 212 - 214, 315 ЦПК України апеляційний суд не дав правової оцінки доводам позивача про те, що він в день звільнення трудової книжки не отримав, як і показам свідків та матеріалам перевірки, проведеної слідчим Яготинського районного відділу головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, з яких випливає, що трудова книжка була отримана невідомою особою, а син позивача - ОСОБА_8 у той день знаходився на лікарняному і трудової книжки позивача не отримував. Від встановлення судом вказаних обставин залежить і визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу згідно з ч. 4 ст. 235 КЗпП України.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом не встановлені, судове рішення апеляційного суду в частині позовних вимог про зобов'язання видати дублікат трудової книжки та стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування із передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Київської області від 14 жовтня 2013 року в частині позовних вимог ОСОБА_3 про зобов'язання видати дублікат трудової книжки та стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

Д. Д. Луспеник

Судді:

Б. І. Гулько

 

О. В. Закропивний

 

А. О. Лесько

 

С. Ф. Хопта