МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 29.05.2014 р. N 248-0-2-14/81

У зв'язку з листом народного депутата України <...> у Міністерстві юстиції України розглянуто лист <...> щодо надання роз'яснення з питань застосування положень Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та повідомляється.

Щодо питань: "чи продовжувати працювати з кримськими контрагентами, чи дійсно укладати договори з ними потрібно згідно з вимогами Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року, Господарського кодексу України від 16.01.2003 року та інших законів України"

27 квітня 2014 року набрав чинності Закон України N 1207-VII "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (далі - Закон).

Цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб (частина перша статті 2 Закону).

Статтею 13 цього Закону передбачено, що особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території визначаються законом.

У зв'язку з цим інформуємо, що листом Першого віце-прем'єр-міністра України від 08 травня 2014 року N 16143/2/1-14 (пункт 10) до доручення Прем'єр-міністра України від 07 травня 2014 року N 16143/1/1-14 Міністерству економічного розвитку і торгівлі доручено розробити та внести в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України відповідний законопроект.

Також у контексті викладеного слід зазначити, що тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України (стаття 1 Закону).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Щодо питання "Чи дійсно взаємодія з кримськими контрагентами не є зовнішньоекономічною діяльністю"

Згідно з статтею 377 ГКУ зовнішньоекономічною діяльністю суб'єктів господарювання є господарська діяльність, яка в процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону України майном, зазначеним у частині першій статті 139 цього Кодексу, та/або робочою силою.

Загальні умови та порядок здійснення зовнішньоекономічної діяльності суб'єктами господарювання визначаються цим Кодексом, законом про зовнішньоекономічну діяльність та іншими нормативно-правовими актами.

При цьому статтею 10 Митного кодексу України встановлено, що межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України, крім меж штучних островів, установок і споруд, створених у виключній (морській) економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України. Межі території зазначених островів, установок і споруд становлять митний кордон України.

Також статтею 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" визначено, що зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

У свою чергу статтею 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" визначено, що для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається:

сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій;

внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;

повітряний простір над територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини.

Як уже зазначалося у листі, тимчасово окупована територія є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України (стаття 1 Закону).

Щодо питання "Здійснювати розрахунки на території Автономної Республіки Крим можна лише у валюті України"

Автономна Республіка Крим є невід'ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання (стаття 134 Конституції України).

Відповідно до частини першої статті 99 Конституції України та частини першої статті 195 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Використання іноземної валюти на території України як засобу платежу здійснюється на підставі індивідуальної ліцензії, яка видається Національним банком України на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції (частина перша та пункт "г" частини четвертої статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю").

Щодо питання "Застосування податкового законодавства щодо кримських контрагентів"

Податковий кодекс України (далі - ПКУ) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також в інших сферах, у тому числі, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абзац перший пункту 1.1 статті 1 ПКУ).

Згідно з підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 ПКУ платник податків має право безоплатно отримувати у контролюючих органах, у тому числі і через мережу Інтернет, інформацію про податки та збори і нормативно-правові акти, що їх регулюють, порядок обліку та сплати податків та зборів, права та обов'язки платників податків, повноваження контролюючих органів та їх посадових осіб щодо здійснення податкового контролю.

Відповідно до статті 52 ПКУ за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Консультації надаються контролюючими органами.

Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

 

В. о. Міністра

І. Алексєєв