Влада планує підвищити дисципліну учасників дорожнього руху

Правила дорожнього руху

 

Загальновідомо, що превентивна функція найкраще виконується, якщо у правовій системі реалізується принцип невідворотності покарання.


Для цього у контексті превенції порушень Правил дорожнього руху (ПДР) водіями необхідно вжити заходів, направлених на встановлення особи водія, коли він не ідентифікований під час дорожньо-транспортної пригоди (ДТП). Таке трапляється, зокрема, у разі фіксування ДТП технічними засобами (зокрема фото - і відеокамерами, системами спостереження різноманітних державних організацій, юридичних осіб різних форм власності, фізичних осіб) або показаннями свідків.

Виходячи з того, що транспортні засоби є джерелом підвищеної небезпеки, їх володільці мають виконувати певні вимоги щодо контролю за їх використанням. Тому видається розумним покласти на володільців транспортних засобів обов’язок вживати заходи щодо ідентифікації осіб, які правомірно набувають транспортний засіб у володіння, або осіб, які допускаються володільцем до керування транспортним засобом.

Іншими словами, не повинно бути такого, щоб володілець автомобіля не знав, наприклад, хто саме забрав з гаража автомобіль (набувши тим самим його у володіння) або хто саме сів за кермо (навіть якщо в автомобілі знаходиться і власник, тобто без передачі володіння).

При цьому не має значення, як саме володілець забезпечить ідентифікацію осіб, які правомірно набувають транспортний засіб у володіння, або осіб, які допускаються володільцем до керування транспортним засобом. Це може бути, наприклад, ведення тих чи інших форм звітності чи журналів обліку (особливо на підприємствах), чи встановлення відеоспостереження у гаражі, чи відібрання розписок тощо. Тому регулювати способи ідентифікації не слід, бо таке регулювання означало б надмірне втручання держави у приватні справи. Важливо лише, щоб було досягнуто бажаного результату – ідентифікації.

Звичайно, слід встановити і обов’язок володільців транспортних засобів надавати достовірну інформацію про цих осіб на письмову вимогу посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, аби вони могли встановити особу правопорушника, якщо сталося ДТП.

Аби у володільця не виникло бажання знехтувати своїми обов’язками або приховати зазначену інформацію, слід встановити санкцію за це правопорушення володільця. Видається доцільним визначити таке правопорушення як правопорушення з матеріальним складом, прив’язавши розмір санкції до ступеню шкідливості наслідків правопорушення володільця. Ці наслідки є тим більш шкідливими, чим більшим є розмір санкції за порушення ПДР водієм, особу якого неможливо встановити через правопорушення володільця. Тож пропонується карати володільця штрафом, що у півтори рази буде більшим за штраф, передбачений для водія.

Слід звернути увагу, що згаданий вище обов’язок і відповідальність за його порушення слід застосовувати не до власника транспортного засобу, а саме до володільця, бо саме він, а не власник, здатен виконати обов’язок. Наприклад, якщо власник передав автомобіль у лізинг іншій особі, то саме така особа, хоч і не є власником, володіє автомобілем і здатна контролювати, хто ним керує; власник таку можливість втрачає, а відтак і не може нести відповідальність.

Звичайно, не слід притягати до відповідальності володільця, якщо транспортним засобом незаконно заволоділа інша особа (ст.289 Кримінального кодексу України).

Всі фактори послугували причиною створення проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху», запропонованого народним депутатом Стретовичем В.М.

Метою законопроекту є вдосконалення законодавства у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та підвищення впливу на дисципліну учасників дорожнього руху, зменшення порушень водіями ПДР переважно через впровадження обов’язку володільців транспортних засобів вживати заходи щодо ідентифікації осіб, які правомірно набувають транспортний засіб у володіння, або осіб, які допускаються володільцем до керування транспортним засобом, та надавати достовірну інформацію правоохоронним органам з метою встановлення особи водіїв – порушників ПДР.

Центральне місце у проекті належить пропозиції доповнити Кодекс України про адміністративні правопорушення новою ст. 124-3.

Одночасно пропонується виключити ст.14-1 і ч.6 ст.258, які стосуються дотичних відносин і визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.12.2010 р. № 23-рп/2010).

У ст. 307 пропонується виключити згадку про те, що штраф має бути сплачений виключно порушником, аби зняти зайві перешкоди у сплаті штрафу. Дійсно, якщо порушник хворіє, знаходиться і відрядженні тощо, то чому б не дати йому можливість звернутись до когось іншого з проханням виконати його обов’язок за його рахунок? Більше того, якщо третя особа захоче виконати цей обов’язок за свій рахунок, то перешкодити цьому неможливо – не має жодного значення, чи сплатить вона штраф сама, чи надасть для цього порушнику кошти, який сплатить штраф. Відтак обмеження не виконує жодної корисної функції, а шкода є очевидною.

Передбачається внести зміни до ст.11 Закону України «Про міліцію», уточнивши, що можуть використовуватися сертифіковані спеціальні технічні засоби, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису.

Оскільки проект встановлює новий обов’язок для великої кількості юридичних та фізичних осіб, необхідно надати їм певний час для його усвідомлення. Тому пропонується ввести проект в дію через місяць після опублікування.

Сподіваємося, що прийняття проекту дозволить підвищити дисципліну учасників дорожнього руху та зменшити кількість порушень водіями ПДР.

 

Соціальний захист громадян