Час українській владі набиратись власного досвіду

Чорнобиль

 

Прем’єр-міністр України Микола Азаров вважає, що настав той час, коли чорнобильську зону відчуження можна заселяти. Про це він повідомив напередодні двадцять шостої річниці катастрофи на Чорнобильській АЕС.

Багато хто вважає, що, проголосивши таку ідею, Микола Янович спирався на міжнародний досвід. Адже минулого року директор представництва Програми розвитку ООН в Україні Рікарда Рігер заявила, що ті, хто постраждав від чорнобильської трагедії, наразі є безпечними для життя. Те саме стосується і місцевості, яка вже протягом двадцяти шести років іменується «зоною відчуження». Пані Рігер вважає, що тих, хто проживає недалеко від цієї зони, потрібно переконати в тому, що дана місцевість абсолютно безпечна для проживання на ній. Але чомусь вона зовсім не звернула увагу на те, що навіть після стількох років люди до сих пір страждають від наслідків аварії, мають проблеми зі здоров’ям, часто невиліковні. І це стосується не лише тих, хто живе поряд із небезпечною зоною…Вся Україна та близьке зарубіжжя відчуло на своїх жителях жахливі наслідки катастрофи.

Отож, зважаючи на повідомлення директора представництва Програми розвитку ООН в Україні, наша влада вирішила відновити життя на покинутій двадцять шість років тому території, що, за їхніми судженнями, означає – нові робочі місця та додаткові кошти до скарбнички державного бюджету. Під «новими робочими місцями» влада, мабуть, має на увазі забезпечення українців роботою на будівництві централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива в зоні відчуження.

Крім хвороб, якими до сих пір страждають громадяни внаслідок радіаційного забруднення, тим самим заважаючи чиновникам переконати їх у безпечності проживання на територіях, близьких до чорнобильської зони, ще однією перешкодою на шляху до відновлення життя в Чорнобилі – є нестача фінансів. Як відомо, під час конференції в Нью-Йорку зі збору коштів на саркофаг у 1998 році Україні зібрала близько 800 мільйонів доларів, але ці гроші розікрали корумповані можновладці.

Ось так завжди і буває в нашій країні. Влада весь час спирається на міжнародний досвід у всьому, вважаючи його еталоном. Але при цьому вона взагалі не зважає на те, чи доцільно використовувати досвід інших країн, не аналізуючи ситуацію у своїй країні детальніше.

Можливо, настав той час, коли українській владі потрібно мати вже свою голову на плечах, здоровий глузд та набиратись власного досвіду?

 

Соціальний захист громадян