Хворіти вигідніше ніж працювати

Не для кого не секрет, що вразі тимчасової непрацездатності працівнику підприємства виплачується втрачений заробіток відповідно до оформленого належним чином лікарняного.

Ці виплати здійснюються Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за рахунок сплачених страхових внесків з заробітної плати працівника. 

Проте це загальне правило для багаторічної діяльності Фонду соціального страхування. В нашій же державі до кожного правила є виняток, а інколи і не один. 

В умовах виходу з кризи залишається багато підприємств, в тому числі і державних, які працюють в режимі простою. Заробітна плата працівникам не виплачується, а відповідно і не сплачуються страхові внески до Фонду.

Виникає питання як бути з працівниками, які пішли на лікарняний в період простою підприємства?

З одного боку, оплата лікарняного – це компенсація втраченого заробітку. Та якби працівник не пішов на лікарняний, ніякого заробітку він би не мав.

А з іншого боку, є ряд законів, які гарантують працюючим особам соціальний захист.

Спробуємо розібрати ситуацію з простоєм.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску (роботодавці - підприємства, установи, організації та ін.) є страхувальниками для платників єдиного внеску (працівників, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях) і відповідно до частини восьмої статті 9 цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (далі - Закон) визначено право застрахованих осіб на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи і час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством.

Одним із принципів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, є обов'язковість фінансування Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності витрат, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг, та відповідальності роботодавців та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим Законом.

Статтею 36 Закону чітко визначено підстави для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності, серед яких відсутня така підстава, як несплата страхових внесків роботодавцем.

Відповідно до статті 31 Закону за порушення Закону, інших нормативно-правових актів про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, а також за шкоду, заподіяну застрахованим особам внаслідок невиконання, несвоєчасного або неповного виконання умов загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, несуть відповідальність згідно з законодавством Фонд, його органи, працівники виконавчої дирекції та виконавчих дирекцій відділень Фонду.

Виходячи із зазначеного, у разі невиконання роботодавцем своїх зобов'язань щодо сплати страхових внесків працюючі особи мають право на матеріальне забезпечення відповідно до Закону.

І тут маємо парадокс. Внески із зарплати не сплачуються, як в принципі і сама зарплата, а лікарняні підприємство оплатити зобов’язане. Тим більше, що лікарняні оплачуються за рахунок Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а не за рахунок підприємства.

Так що, в разі простою Вашого підприємства, єдиний спосіб не залишитись без заробітку – піти на лікарняний.