Підвідомчість справ, пов'язаних із соціальними виплатами

соціальні виплати

Останнім часом досить актуальним залишалося питання щодо підвідомчості справ пов'язаних з соціальними виплатами.

Особливо гостро постало це питання після прийняття Конституційним судом України рішення від 9 вересня 2010 року N 19-рп/2010 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами".

Даним рішенням КСУ визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" від 18 лютого 2010 року N 1691-VI

У зв'язку з численними зверненнями судів щодо застосування вищенаведеного Рішення Конституційного Суду України Вищий адміністративний суд України (далі - ВАСУ) у порядку надання методичної допомоги у своєму оглядовому листі від 13.10.2010 р. N 1425/11/13-10 повідомив наступне.

Із 9 вересня 2010 року відновлено дію положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), що діяло до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами", зокрема, положення пункту 3 частини першої статті 18, якими встановлювалося, що всі адміністративні справи у спорах фізичних осіб із суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Виходячи з викладеного, з 9 вересня 2010 року розгляд справ, пов'язаних із соціальними виплатами, віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

При цьому ВАСУ зауважує, що до даної категорії справ застосовується скорочене провадження відповідно до пункту 2 частини першої статті 183-2 КАС.

Суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне та обґрунтоване судове рішення. У разі недостатності повідомлених позивачем обставин або якщо за результатами розгляду поданого відповідачем заперечення суд прийде до висновку про неможливість ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, суд розглядає справу за загальними правилами цього Кодексу, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.

Справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження протягом таких строків:

1) не пізніше наступного дня з дня надходження до суду заяви відповідача про визнання позову;
2) не пізніше трьох днів з дня закінчення строку якщо до суду не було подано заперечення відповідача та за умови, що справа розглядається судом за місцезнаходженням відповідача;
3) не пізніше трьох днів - у разі якщо протягом семи днів з дня закінчення строку до суду не надійшло заперечення відповідача та за умови, що справа не розглядається судом за місцезнаходженням відповідача;
4) не пізніше п'яти днів з дня подання відповідачем заперечення проти позову.

Також ВАСУ звертає увагу, адміністративним судам під час розгляду справ, пов'язаних із соціальними виплатами, необхідно враховувати таке.

Відповідно до частини першої статті 99 КАС адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою цієї статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Крім того, законодавцем змінено приписи щодо правових наслідків пропуску строку звернення до суду. Чинними положеннями частини першої статті 100 КАС передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Під час вирішення питання про відкриття провадження у справі місцевим адміністративним судам необхідно перевіряти додержання строку звернення до суду. У разі пропуску такого строку та визнання вказаних особою причин пропуску строку неповажними місцевий адміністративний суд повинен залишити адміністративний позов без розгляду.

При цьому судам необхідно враховувати, що предметом позову в цій категорії справ є дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, пов'язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, тому судам необхідно перевіряти строк звернення до суду залежно від виду платежу та тривалості періоду, за який виник спір. Тобто можливі випадки, коли в частині вимог позовну заяву слід залишати без розгляду (частина перша статті 100 КАС), а в іншій частині - відкривати провадження у справі.

Крім того, суд апеляційної інстанції повинен перевіряти висновки місцевих судів про наявність поважних причин пропуску звернення до суду, які були зроблені після відкриття провадження у справі за адміністративним позовом, поданим із порушенням строку звернення до адміністративного суду, питання про поновлення якого судом не вирішувалося. Якщо апеляційним адміністративним судом буде встановлено необґрунтованість висновків місцевого суду про наявність поважних причин для поновлення строку звернення до адміністративного суду, апеляційний адміністративний суд повинен скасувати постанову суду першої інстанції і залишити позовну заяву без розгляду.

При цьому судам слід ураховувати, що звернення особи до 9 вересня 2010 року до місцевого загального суду з позовною заявою в межах строку, визначеного Цивільним процесуальним кодексом України, яка не була розглянута у зв'язку з ухваленням Конституційним Судом України Рішення від 9 вересня 2010 року N 19-рп/2010 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами", є поважною причиною пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Як бачимо з наведеного чергова зміна в підсудності даної категрії справ значно ускладнює права громадян на звернення до суду. За гучними лозунгами про те, що це робиться на благо простих осіб насправді укривається умисел не дати в повній мірі реалізувати право громадян на звернення до суду. Адже загально відомо, що строк позовної давності по Цивільному судочинству складав 3 роки то тепер після "повернення" справ повязаних з соціальними виплатами до юрисдикції адміністративних судів цей строк був скорочений у 5 разів та становить лише шість місяців.