Наступ у всіх напрямках

Наступ у всіх напрямках

 

На тлі нестабільних відносин з Росією та ЄС в України з’явився новий, не такий вибагливий, стратегічний партнер – Китай. Всесвітня експансія Піднебесної досягла України. Плюс – вкрай необхідні наразі фінансові ресурси, мінус – перетворення України на сировинну колонію Китаю.

Політика Китаю полягає у збільшенні економічної присутності в будь-якій країні. Схема економічної експансії однакова для всіх країн і складається з двох етапів: торговельної і кредитно-інвестиційної експансії. Другий етап гармонійно доповнює перший і свідчить про закріплення впливу Китаю в тій чи іншій країні. Торговельна експансія полягає у нарощенні експорту до країни-жертви задля отримання позитивного торговельного сальдо.

Фактично за рахунок цього КНР отримує необхідні фінансові ресурси, за допомогою яких провадить кредитно-фінансову діяльність у цій країні. Фактично Китай оплачує власний експорт, але реальні активи країни-жертви поступово переходять під його контроль. Більше того, економічна експансія супроводжується демографічною, оскільки відбувається міграція персоналу з Китаю на новозбудовані об’єкти.

Уряди США, Канади, Австралії, країн Європи і Африки намагаються протидіяти експансії Китаю, перешкоджаючи придбанню компаній та відмовляючись від інфраструктурних проектів за участю КНР. Так, у 2006 році Нігерія анулювала видану китайській компанії ліцензію на видобуток нафти, у 2009 році китайській компанії Chibalco не вдалося придбати австралійську гірничу фірму RioTinto, ЄС та США створили комітети з іноземних інвестицій, покликані обмежити доступ КНР до стратегічних галузей промисловості. Набирає обертів експансія Китаю в країни Центральної Азії, Латинської Америки, Росії та інші пострадянські країни.

Що стосується України, то в умовах рекордно низького рівня інвестиційної привабливості для західних інвесторів та відсутності рівноправних відносин з Росією китайські інвестиції для українського уряду є дуже доречними. До того ж, як свідчить практика Росії і Африки, експансія Китаю не зачіпає наявних у країні корупційних схем.

Українсько-китайські стосунки вже пройшли перший етап колонізації. Якщо у 2000 році обсяги українського експорту до Китаю в п’ять разів перевищували китайський імпорт до України, то у 2011 році імпорт з Китаю (6,27 млдр. дол.) вже утричі перевищував вітчизняний експорт (2,18 млрд. дол.). Причому у структурі українського експорту 76% становить руда, в той час як 47,6% китайського імпорту складає продукція машинобудування та електротехніки. Таким чином, Україна перетворюється на сировинний додаток Китаю. Загалом у 2005-2011 роках в Україні було продано китайських товарів на суму 28 млрд. дол., а сума українського експорту склала 7 млрд. дол. Це означає, що Україні потрібно десь взяти 20 млрд. дол. для покриття цієї різниці. І тут на допомогу приходять китайські ж інвестиції. На відміну від західних інвестицій, китайські є винятково державними і надаються виключно під державні гарантії.

Інтерес Китаю до України складається з двох напрямків.

По-перше, це зацікавленість у стабільному і довгостроковому постачанні харчових продуктах на китайський ринок. 28 червня 2012 року Міністерством агропромислового комплексу України та Експортно-імпортним банком Китаю було підписано меморандум про співпрацю, за яким передбачено залучення 3 млрд. дол. в український агросектор, а створення земельного банку дозволить КНР скуповувати українські сільгоспугіддя у великих агрохолдингів.

По-друге, Китай зацікавлений у виконанні інфраструктурних проектів та проектів з модернізації на території України, що дозволить йому реалізовувати власну продукцію машинобудування та металургії. 18 квітня 2011 року було підписано угоду про будування тунельного переходу під Дніпром у Києві. Реалізується проект модернізації Шахти ім. Мельникова на суму 85 млн. дол. 13 липня 2012 року Міністерство палива та енергетики України та Державний банк Китаю підписали протокол про співпрацю щодо реалізації програми заміщення в Україні природного газу вугіллям на суму 3,66 млрд. дол. Але якими б перспективними не виглядали ці угоди, користь вони можуть принести тільки із впровадженням чітких меж та умов їх залучення, які б діяли насамперед на користь Україні, а не виконували стратегічний план іншої країни. 

 

Соціальний захист громадян