А яка нам вигода?

А яка нам вигода?

 

20 вересня 2012 року для України, Росії та Білорусі набув чинності Договір про зону вільної торгівлі в межах СНД. Що це? Стратегічний хід чи пропагандистський передвиборчий захід, і чим це обернеться для економіки України?

Фінансово-економічне обґрунтування проекту Закону про ратифікацію Договору про ЗВТ з СНД повідомляє про суттєву економічну вигоду, яку отримає Україна від ЗВТ. А саме, йдеться про приріст доходів до бюджету на суму 9,4 млрд. грн. на рік. Обсяги випуску продукції сільського господарства при цьому збільшаться на 3,86%, цей показник в харчовій промисловості становитиме 3,36%, в легкій промисловості – 3,11%, в хімічній та нафтохімічній промисловості – 4,75%, в металургійному виробництві та виробництві готових металевих виробів – 4,2%, в машинобудуванні – 7,19%. Разом з тим, у цьому документі не зазначено жодних негативних наслідків ратифікації. І якщо з позитивними результатами можна погодитись (хоча це й важко, враховуючи ризик не конкурентоспроможності українських товарів внаслідок недостатньої модернізованості виробництва), то у відсутність негативних тенденцій важко віриться.

Угода визначає, що сторони не застосовують одна до одної мит до всіх товарів. Винятками є перераховані у доповненнях до угоди вилучення. Але ці вилучення є несиметричними. Україна має в них лише кілька товарних позицій, приміром, брухт кольорових металів, соняшникове насіння та можливість вводити нетарифні обмеження щодо зерна, у той час як Росія домоглася для себе вилучення 76 товарних позицій. У такій ситуації можна говорити про Угоду як про номінальну, оскільки створення зони вільної торгівлі має сенс, коли вилучень і обмежень немає. Ложкою меду в такій ситуації є фіксація зобов’язань щодо не збільшення мит для товарів із списку вилучень.

Угода також не вбереже Україну від торговельних війн з Росією, яка може вводити нетарифні обмеження на постачання того чи іншого товару, такі як ліцензування, санітарні та фіто санітарні норми. 4 жовтня Росія вже ввела тимчасову заборону на ввезення з України молочної та м’ясної продукції до країн Митного союзу. Згадуючи про Митний союз, необхідно зазначити, що саме завдяки угоді про ЗВТ Україна сподівається зберегти торгові режими з Росією, Білоруссю та Казахстаном, які діяли до створення Митного союзу.

Цікаво, що ратифікація Договору в Україні відбулася на другий день після початку виборчої кампанії, і виглядає це як виконання Партією регіонів своїх передвиборчих обіцянок проросійськи налаштованим виборцям. Безумовно, ЗВТ дає гарантії щодо незастосування протекціоністських дій щодо українських експортерів та захист від формування нових бар’єрів, але говорити остаточно про якісь позитивні чи негативні наслідки від ратифікації Договору про ЗВТ зарано, потрібно зачекати на реальні результати. Зараз він не виглядає як крок вперед, а скоріше як топтання на місці.  

 

Соціальний захист громадян